Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) Лысково

Да ладно, хорошо. Вот, мне нечего делать, расскажу вам, как я купил кодеин и исследовал заброшенный завод. Заранее прошу прощения, если текст получится сумбурным, но ведь наркотики, знаете ли, не совсем полезные штуки для мозга. Так шо я просто поделюсь своими мыслями, как они есть, а вы уже сами разберитесь, пацаны.

Значит так, приходится мне в этом поганом городишке рыскать всякой штуки для наркошки. Не, это не про меня, я здоровый парень, просто такой хобби в жизни есть - носиться по району и искать новые закладки. Всё началось с того, что однажды я вышел на улицу и решил просто погулять. Вспомнил древний заброшенный завод, который на карте был отмечен красным, как опасное место. И подумал, ну, а почему бы не сходить туда? А то скукотища же, буду веселиться от души, а потом может быть даже найду что-нибудь интересное.

Так что схватил своего брата по удочке и пошли покорять этот завод. Завод казался огромным, словно монстр, который уже несколько лет спит глубоким сном. Пришлось полезть через забор, но это мелочи, мы ведь смельчаки, не так ли?

Как только мы оказались внутри завода, ощутили нечто непонятное. Чувство адреналина, что ли. "Вжух!" - он пронзил нашу плоть и заставил сердце биться с жуткой силой. Давно я так не агрился, мозг просто сверкал от энергии.

Но мы не пришли сюда только для того, чтобы поглазеть на старые стены завода. Мы хотели найти что-то ценное, то, что захотят покупать другие наркошки. И таки нашли. Прошарив все уголки этого проклятого места, наткнулись на небольшую шкатулку, внутри которой были разные закладки. Ура, думаю я себе, нашли сокровище!

А зачем это нам? Да просто. Так прикольно же - искать, находить, продавать. Иногда можно и самому попользоваться. Но эту шкатулку я спрятал подальше, чтобы случайно не попасться на глаза копам.

А чтобы отпраздновать то, что мы нашли, решили подогреться. Жоско подогреться, ага. Такой вот балдёж, парни. Конечно, это не зеленка и не кэг, всего лишь горсть дорогих закладок, но сушку мы тогда не нашли, так что пришлось время провести с кодеином.

И вот мы, сидим на верхнем этаже этого старого завода, отдыхаем, любуемся городом под собой и дымим кодеин. Это было что-то невероятное, парни. Я просто чувствовал, как эта штука внутри меня разгорается, доставляя вершину наслаждения.

А потом решили исследовать завод дальше. Кто знает, что ещё может здесь оказаться? И вот нашли еще одну комнату, в которой было что-то похожее на зеленку. Но это была не марихуана, а амфетамин или что-то в этом духе. Ну, такое. Не наш стиль, но может кому-то и пригодится. Оставили это место для других наркошей, которых так же туда закидывало.

В общем, так мы с братом провели несколько недель, исследуя этот заброшенный завод. Не каждый день удаётся попасть в такое место и провести там время, будучи такими полезными для общества.

Так что вот вам история про нашу приключенческую прогулку по заброшенному заводу. Может кому-то понравится, а может быть, это просто мои наркоманские выдумки. Но, честно говоря, на это мне всё равно. Я всего лишь рассказал вам свою историю, ну а что дальше - уже ваше дело, парни.

Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.

Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.

Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.

Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.

Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.

Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.

Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.

Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.

-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.

-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."

-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."

Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.

Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.

Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.

Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!